За даними Foreign Affairs, у Кремля нібито є чітка поетапна стратегія підпорядкування України — три послідовні фази, причому реальні бойові дії становлять лише перший етап. Далі йдуть інструменти економічного і політичного тиску, що повинні завершити процес підкорення.
Перший крок — ізоляція від моря й територіальне захоплення
Москва, як стверджує видання, прагне взяти під контроль або знищити такі частини України, щоб ті залишки, що виживуть, не могли існувати економічно без її дозволу. Російські стратеги вважають, що цього можна досягти, утримавши нині анексовані регіони й додавши до них Харківську, Миколаївську та Одеську області. Наслідком такого сценарію стане фактичне відрізання України від Чорноморського узбережжя — стратегічного каналу для торгівлі та доступу до світових ринків.
Другий етап — замороження конфлікту й економічно-політичний тиск
Отримавши на полі бою контроль над вигідними територіями, Кремль, згідно з описом, має намір домагатися припинення бойових дій на вигідних для себе умовах. Після цього планується застосовувати санкційні та інші фінансові інструменти, вести системну політичну підривну роботу й постійно тримати підвішену загрозу нового вторгнення — усе це з метою поступового підпорядкування влади в Києві.
Третя стадія — вбудовування України в орбіту Росії
У фіналі, як вважають автори матеріалу, мета Кремля — перетворити Україну на аналог білоруського варіанта: держава формально зберігає ознаки незалежності, але фактично перебуває під контролем і впливом Москви.
Суперечливі реалії на полі бою: Москва далека від швидкої перемоги
Однак поки що Росія далека від реалізації такого плану. В окупантів є очікування: якщо вдасться витримати та виснажити ЗСУ, темп їхніх просувань має зрости. Уже понад два роки триває наступальна кампанія, і Москва розраховує на те, що поступове зменшення щільності української піхоти послабить оборону. Примітно, що навіть коли загальна чисельність українських сил відносно стабільна, у підрозділах спостерігається зниження кількості піхотинців.
Проблема російської мобілізації та її межі
Водночас у самого Кремля виникають дедалі серйозніші труднощі з наповненням бойових підрозділів. З другої половини 2023 року Москва значною мірою покладалася на масові вербування добровольців, яким обіцяли великі грошові винагороди та виплати родинам у разі загибелі. Це дозволило забезпечити безперервність атак — як дорогих, так і чисельних: близько 420 тис. нових військових було залучено у 2024 році і понад 300 тис. у 2025-му. Проте рано чи пізно «резерв» охочих виснажується: за інформацією, набір уповільнився восени 2025 року, і в деяких регіонах довелося вдаватися до більш жорстких і примусових практик.
Що далі? Варіанти для Кремля
Щоб зберегти темп наступальних дій, Москві доведеться або знайти нову систему комплектування сил із меншою людською «витратою», або змінити тактику бою на таку, що зменшує втрати особового складу. Інакше обмеженість людських ресурсів та зростання політичних і економічних витрат зроблять довгострокальну реалізацію описаної триетапної стратегії вкрай проблематичною.