Ставлення до українських біженців у Польщі помітно змінилося порівняно з першими місяцями після початку повномасштабної війни. Якщо у 2022 році поляки масово допомагали українцям із житлом, речами та адаптацією, то тепер дедалі частіше лунають критичні заяви, а частина суспільства виступає проти подальшого прийому біженців.
Однією з причин такого перелому стала економічна інтеграція українців, які поступово перестали сприйматися виключно як люди, що потребують допомоги. Про це у колонці для The Guardian пише польський журналіст і публіцист Матеуш Мацціні.
На його думку, українці досить швидко почали будувати самостійне життя в Польщі: влаштовувалися на роботу, орендували або купували житло, відкривали власні компанії та формували сталі громади. У результаті частина з них стала безпосередніми конкурентами поляків на ринку праці та у підприємництві.
Підтримка після 2022 року поступово почала слабшати
Після вторгнення Росії 24 лютого 2022 року Польща стала одним із головних напрямків для українців, які залишали країну через бойові дії. Сотні тисяч людей отримали там тимчасове житло, гуманітарну підтримку та можливість швидше адаптуватися до нових умов.
Водночас польська влада активно підтримувала й Україну як державу, передаючи військову техніку, озброєння та фінансову допомогу.
Проте з часом суспільні настрої почали змінюватися. Мацціні пов’язує це одразу з кількома чинниками: накопиченням історичних суперечок, політичними конфліктами між Києвом і Варшавою, внутрішньою боротьбою польських партій, а також поширенням російської пропаганди в соціальних мережах.
У результаті частина польського суспільства дедалі критичніше оцінює присутність українських біженців. За даними опитування CBOS, на яке посилається журналіст, 52% респондентів виступили проти подальшого прийому українців.
Серед аргументів опитаних звучать твердження про втому від тривалої підтримки біженців, фінансове навантаження на державу та побоювання, що значні обсяги військової допомоги Україні негативно вплинули на оборонні можливості самої Польщі.
Українці перестали бути лише отримувачами допомоги
Окрему увагу Мацціні звертає на економічну самостійність українців. За його словами, багато біженців досить швидко відмовилися від ролі людей, повністю залежних від допомоги польських родин чи державних програм.
Щойно з’явилася можливість, вони почали винаймати окреме житло, купувати нерухомість, шукати постійну роботу та відкривати власний бізнес.
Частина українських компаній, створених уже після 2022 року, змогла закріпитися на польському ринку. Це означає, що українці стали конкурувати з місцевими підприємцями за клієнтів, працівників, торгові площі та інші ресурси.
Журналіст наголошує: з економічної точки зору такий процес є природним і навіть корисним для Польщі. Люди, які працюють, сплачують податки та створюють нові підприємства, роблять внесок у розвиток місцевої економіки.
Однак у суспільному сприйнятті успішна інтеграція не завжди викликає позитивну реакцію. Частині поляків, за оцінкою автора, було простіше співчувати українцям, коли ті перебували у статусі тимчасових переселенців, залежних від допомоги.
Коли ж українці стали економічно активними та почали конкурувати на рівних, характер відносин змінився.
Російська пропаганда використала суспільне розчарування
Мацціні вважає, що уряди Польщі та України мали заздалегідь готувати суспільства до такого розвитку подій. Початкова хвиля солідарності після 2022 року не могла залишатися однаково сильною протягом багатьох років.
Натомість виник інформаційний вакуум, який активно використовувала Росія. Пропагандистські кампанії поширювали історії про нібито надмірні привілеї українців, економічні втрати Польщі та конфлікти між громадянами двох держав.
У підсумку замість подальшого зближення почали посилюватися взаємні претензії, недовіра та агресивна риторика.
За словами журналіста, повідомлення про словесні образи чи фізичні напади на українців у Польщі також стали з’являтися частіше. Це свідчить про те, що суспільна напруга виходить за межі політичної дискусії та може мати реальні наслідки.
Мацціні вважає польський досвід важливим сигналом і для інших країн Європи. У міру того як українці дедалі активніше інтегруватимуться в економіки Німеччини, Франції та інших держав, вони також ставатимуть конкурентами місцевих працівників і підприємців.
Саме тому європейським урядам, на думку автора, необхідно не лише підтримувати українців, а й пояснювати власним громадянам економічні та соціальні наслідки їхньої інтеграції. Інакше природна конкуренція може використовуватися політичними силами та російською пропагандою для посилення антиукраїнських настроїв.